Цідилко

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
3 Приклад з літератури
4 Етимологія
5 Слоформи слова
6 Ілюстрації
7 Медіа
8 Зовнішнє посилання
9 Див.також

Словник Грінченка

Цідилко, -ка, с. 1) = Цідилок. Желех. 2) Большой узелъ, въ который завязаны спереди концы женскаго платка. Гол. Од. 26. Ум. Ціди́льце. Желех.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ЦІДИ́ЛКО, а, сер. Спеціальне сито або інший пристрій для проціджування чого-небудь (перев. молока). На поселеннях [трипільців] часто знаходять цідилка для виготовлення сиру (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 61).

Великий тлумачний словник

Цідилко -а, с. Спеціальне сито або інший пристрій для проціджування чого-небудь (перев. молока).

<a%20href= "http://slovopedia.org.ua/93/53414/1015366.html">цідилко</a> <a href="http://slovopedia.org.ua/93/53414/1015366.html">цідилко</a>

Всесвітній словник української мови

ЦІДИ́ЛКО (пристрій для проціджування молока тощо), ЦІДИ́ЛКА, ЦІДИ́ЛО, ЦІДИ́ЛОКрозм., ЦІДИ́ЛЬНИКрозм., ЦІДИ́ЛЬЦЕрозм.- Ой, Саво, що з тобою? - не відкладаючи цідилки з рук, стріла вона його в своїй хаті (Д. Бедзик); Над посудом по стінах висять сита, цідила (Г. Хоткевич); Ганна Федорівна, не кваплячись, підняла з долівки цідилок, сполоснула його під умивальником (С. Добровольський); По тих кілках лізуть до неба кручені паничі і в усі пори року сушаться глечики, цідильники та горщики (В. Логвиненко).

Приклад з літератури

Мотря пішла, видоїла корову, процідила на цідилок молоко й погнала до череди корову (Н.-Лев., II, 1956, 283)

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BA%D0%BE

Етимологія

ЦІДИ́ТИ -псл. cěditi;

-припускається спорідненість з čistъ, стсл. чистъ, укр. чи́стий;

-зіставляється з лит. skíesti «розріджувати, розводити», лтс. skaîdît «тс.», skaidrs «ясний, чистий», дісл. skíta «випорожнюватися», лат. scindo «розриваю», гр. σχίζω «тс.», дінд. chinátti «відрізує, відриває»;

-р. цеди́ть, бр. цадзі́ць, др. цѣдитися «просочуватися», п. cedzić, ч. cediti, слц. cedit’, вл. cydźić, нл. cejźiś, болг. цедя́ «ціджу», м. цеди «(він) цідить», схв. це́дити, слн. cedíti, стсл. цѣдити;

Слоформи слова

Відмінок	Однина	Множина
Називний	цідилко	цідилка
Родовий	цідилка	цідилок
Давальний	цідилкові/цідилку	цідилкам
Знахідний	цідилко	цідилка
Орудний	цідилком	цідилками
Місцевий	на/у цідилку	на/у цідилках
Кличний	цідилко	цідилка