Самоволець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:58, 19 вересня 2021; Nvmilevska.if21 (обговорення • внесок)
Самоволець, -льця, м. Своевольникъ. Та що лихе життя із тими самовольцями. МВ. II. 80. Бач, які самовольці: самі роблять як знають. Черк. у.
1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; свавілець. Лихе життя із тими самовольцями (Марко Вовчок, I, 1955, 184).
2. Людина, яка діє, робить що-небудь без дозволу. Кинувся [козак Мамарига] до дверей, — заперті двері.. Просився, просився, — не відчиняють. Узяв тоді двері виставив і увійшов у хату... Лежить чоловік на печі: — Що ти за самоволець, що прийшов до мене та двері виставив? (Українські народні казки, легенди.., 1957, 208).
Джерела: