Гоголь

Гоголь, -ля, м. Родъ дикой утки, Anas clangula. Вх. Пч. II. 8. Гоголю, гоголю, припливи к берегу. Чуб. III. 306.

Сучасні словники

ГО́ГОЛЬ, я, чол. Водоплавний дикий птах родини качиних. Приазовські степи кишіли качками — свіязями,.. чорноголовими нирками, сірими гоголями (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 95); Гоголю, гоголю, птице болотна, Кожен із нас має затишок свій (Андрій Малишко, II, 1956, 207); * У порівняннях. Князь метнувся горностаєм білим в очерет до річки напрямки, і полинув гоголем на хвилі, і по той бік виринув з ріки (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 176).

♦ Гоголем ходити (входити, увійти) — ходити поважно, гордовито. Одного разу Гайдай гоголем увійшов у клас (Олесь Донченко, V, 1957, 468).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 102.