П’їла
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:57, 23 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
П’їла, п’їл, мн. У кожевниковъ: снарядъ для растягиванія кожи. Части: два четырехгранныхъ другъ другу параллельныхъ бруска — п’їли́ни проходять сквозь концы болѣе толстаго бруска, наз. колода; въ колоді есть мечик, одинъ конецъ котораго на чопу, а другой прикрѣпляется сворінем. Шух. І. 254.
