Чинч

Чинч, -чу и пр. = Чинш и пр. Давала чинчу до двора ковбас десятків з три латину. Котл. Ен. IV. 43.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧИНШ, у, чол., іст. Натуральний або грошовий податок, що його платили поміщикам чи на державу в феодальній Європі. [Гаврило:] Прокляте життя! З кожним днем росте і чинш, і панщина, й податки — несила нам їх одбувать (Карпенко-Карий, II, 1960, 236); Коронний хорунжий, бажаючи доскочити гетьманської булави, не скупився на бенкети, і дозорці не встигали стягати з маєтків чиншів і оренди, щоб задоволити [задовольнити] свого пана грішми (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 41).

Ілюстрації

Див. також

• Чинш

Джерела та література

1. Чинш // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с.

2. Чинш // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2055.

3.Гурбик А. О. Чинш // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 552. — 784 с.