Сміттюга
Сміттюга, -ги, ж. Ув. отъ сміття. Множество copy. (Залюб.).
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах
СМІ́ТТЯ́, сміття, сер. 1. Дрібні, перев. сухі покидьки. Найстарша Паляникова дочка, Василина, обмітала коло порога сміття (Нечуй-Левицький, II, 1956, 29); З дверей приміщення прибиральниця виносить урну із сміттям (Андрій Головко, I, 1957, 477); Вітерець крутив по подвір'ї сміття й папірці (Юрій Яновський, II, 1958, 234); * У порівняннях. — Зараз же перебирайся в село! Не переберешся — завтра розкидаю, мов сміття, і твою хату! — Не діждешся, панеї (Михайло Стельмах, I, 1962, 421). ♦ Виносити (винести) сміття з хати див. виносити; Не валяється на смітті див. валятися; Носити (понести) сміття під хату: а) те саме, що Виносити (винести) сміття з хати (див. виносити). Не носи сміття під чужу хату (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 167); б) про зло, заподіяне замість вдячності за зроблене добро; Як сміття — дуже багато, безліч. — Годинників у них, як сміття (Олесь Гончар, III, 1959, 295).
2. перен., розм. Те, що не має значення, цінності і т. ін.; що-небудь зайве, непотрібне. — Певно, сміття! — зневажливо буркнув Лімбах, відкладаючи книжку, якої заголовка, очевидно, не вмів прочитати (Іван Франко, IV, 1950, 244); Розуміння високого обов'язку перед народом зобов'язує літераторів вести боротьбу проти.. викривлень і засмічення рідної мови словесним сміттям (Радянське літературознавство, 12, 1967, 51); * У порівняннях. Чи вартий той людського слова, Хто відкидає, як сміття, Діла Веласкеса й Сєрова, Матейка й Рєпіна життя? (Максим Рильський, III, 1961, 217).
3. лайл. Людина, яка здійснює ганебні, підлі, мерзенні вчинки. Кинувся пан до панії і насилу одірвав її від Христі. — Вона... вона... — пручаючись у руках у пана, гукала пані... — Погань! сміття! (Панас Мирний, III, 1954, 253); — Хіба це чесний пролетарій? Це блазень, якого можна купити й продати.. Це покидьок, сміття! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 122); Народ одностайно вирішив вимести оунівське сміття з нашої вільної української землі, щоб не плюгавило воно наших днів, не затьмарювало радості нашого щасливого життя (Юрій Мельничук, Коли кров.., 1960, 138).
Ілюстрації
|
|
|
|
