Алмаз

Алма́з — мінерал класу самородних неметалів, тверда кристалічна алотропна видозміна карбону кубічної сингонії.

Словник Грінченка

Алма́з, -зу, м. Алмазъ, брилліантъ. Алмазом добрим, дорогим сіяють очі молодії. Шевч. 428.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. род. у. Прозорий, звичайно безбарвний мінерал і коштовний камінь, що блиском і твердістю перевищує всі інші мінерали; огранований певним чином називається брильянтом. Богдан в червоній горностаєвій мантії, з золотою булавою, обсипаною алмазами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Алмаз трапляється в природі у вигляді невеликих прозорих кристалів, безбарвних або забарвлених домішками у різні відтінки (Хімія, 9, 1956, 14); * У порівняннях. Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії (Тарас Шевченко, II, 1953, 238); Благословляю я з подякою щораз Лісів глибокий шум і мовчазну вологу, Росинку, що тремтить на гілці, мов алмаз (Максим Рильський, II, 1946, 159). 2. род. а. Тонкий осколок цього каменя, вставлений в оправу з ручкою, що вживається для різання скла. Якось.. алмазом вирізав [Рубін] круглу дірку в шибці (Іван Сенченко, На Бат. горі, 1960, 4).

Словник іншомовних

алмаз; ч. (тюрк., з араб., гр., адамант) мінерал класу самородних неметалів, чистий кристалічний вуглець. Прозорий, переважно безбарвний, має найвищу серед відомих мінералів твердість. Використовують для виготовлення абразивних та різальних інструментів, при бурінні, в ювелірній справі.

Ілюстрації