Квилина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:59, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Квили́на, -ни, ж. Плачъ, стенаніе. Ненько моя, ненько, малась мя єдину, далась мене, ненько, навіки в квилину. Гол. III. 319.