Цюкання

Цю́кання, -ня, с. Легкіе удары топора.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Цю́кання, -ня, с. Легкіе удары топора.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦЮ́КАННЯ, я, сер. Дія за значенням цюкати і звуки, утворювані цією дією. Цюкання сокир залунало з подвійною силою (Іван Франко, VI, 1951, 107); Глухе цюкання кирочок в руках дівочих хвилювало серце Якова Шпачука, як музика (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 253.