Шаблон:Філоненко Лада Богданівна/УЕН

Королівство Данія

Данія — скандинавська країна у Північній Європі. Розташована на південний захід від Швеції і на південь від Норвегії, має сухопутний кордон із Німеччиною. Королівство Данія є суверенною державою, до складу якої входить дві автономні установчі землі в північній частині Атлантичного океану: Фарерські острови й найбільший у світі острів Гренландія. Данія займає територію площею 43 094 км² і має населення 5,43 млн осіб. Країна складається з півострова Ютландія, архіпелагу і 443 островів, 70 з яких є населеними. Острови характеризуються плоскими орними землями і піщаними берегами, низькою висотою і помірним кліматом.

Географія

Приатлантична країна розташована на північному заході зони широколистяних лісів Європи в помірних широтах Євразії та займає півострів Ютландія й острови Данського архіпелагу: Зеландія, Борнгольм, Лесі, Лолланн, Мін, Сторстрем, Фюн, Фальстер та інші. Всього 407 островів у протоках і морях Північного і Балтійського морів. З 407 островів заселені лише 72.Із цих островів найбільш великими й населеними є Зеландія, де знаходиться столиця країни Копенгаген, Фюн, острови-близнюки Лолланн і Фальстер, а також віддалений майже на 200 км на схід у Балтійському морі острів Борнгольм.

Країна має сухопутний кордон лише з Німеччиною. Він проходить на півдні півострова Ютландія і має довжину 68 км. З 2000 року також є сухопутне сполучення зі Швецією (через Ересуннський міст і тунель). Загальна довжина берегової лінії Данії (півострова Ютландія та 406-ти островів) — 7,3 тис. км, що становить шосту частину довжини екватора.

На заході Данія омивається Північним морем, з півночі протокою Скагеррак і Каттегат, на північному сході — протокою Ересунн (найменша ширина Ересунна всього 4 км), на сході та півдні — Балтійським морем.

Протоки Ересунн (Зунд), Скагеррак і Каттегат відокремлюють країну від Норвегії й Швеції. Найближчі сусіди Данії — Швеція і Норвегія — віддалені від неї протоками Ересунн та Скагеррак, причому відстань до Швеції — 4 км, а до Норвегії — близько 200 км. Відстань до Великої Британії по Північному морю — близько 500 км.

Протоки Малий Бельт, Великий Бельт і Ересунн, які звуть Балтійськими протоками, відокремлюють один від одного півострів Ютландію, острови Фюн і Зеландію та Скандинавський півострів.Вони є основним морським шляхом, який з'єднує Балтійське море зі Світовим океаном, і мають міжнародний правовий режим.

Територіальні води Данії — 12 морських миль (22,2 км). Жодна точка метрополії не віддалена від моря на відстань понад 52 км. Країні належить східна частина шельфу Північного моря.

Історія

У 1018—1035 рр. королем Канутом Великим було об'єднано під своєю короною Данію, Англію і Норвегію.

В період правління короля Вальдемара I (1157—1182) відбувається розквіт Данії і зміцнення її військово-політичної могутності.

В 1219 р. — завоювання Північної Естонії.

У 1320 р. — поразка королівських військ, ліквідація королівської влади.

1340—1375 рр. — відновлення і зміцнення монархії за короля Вальдемара ІV.

1397 р. — Кальмарська унія Данії, Швеції і Норвегії (з Ісландією) за Маргарити Данської, згідно з якою Скандинавія опинилася під пануванням данської корони.

У XIV—XVII ст. Данія виступала як панівна сила на Балтійському морі.

Впродовж XVIII ст. у зовнішній політиці данський уряд дотримується принципу невтручання. Для уникнення вторгнення Наполеона, Данія змушена продовжувати війну з Англією і Швецією. Згідно з мирними угодами територія Данії була обмежена Данським півостровом, герцогством Лауенбург і Голштинією.

5 червня 1849 р. була затверджена конституція.

У 1729 р. Ґренландія стала колонією Данії.

В червні 1924 року Данія визнала Радянську республіку.

Країна була окупована Німеччиною в 1940. У 1945 визнала незалежність Ісландії і дала право на самоврядування Фарерським островам у 1948.

Член-засновник НАТО в 1949 (при вступі відмовилась від розміщення на своїй території в мирний час іноземних військ і баз), член Європейської асоціації вільної торгівлі з 1960, приєдналася до Європейського співтовариства в 1973. Данія стала першою країною Північної Європи, яка вступила до ЄЕС.

Королева Маргарита ІІ в 1972 стала першою королевою приблизно за 600 років.

В 1979 р. Ґренландія отримала автономію.

Традиційними заняттями населення Данії були мореплавство і рибальство. Сьогодні Данія належить до країн з розвиненим морським флотом.[14] Країна є великим виробником і експортером високоякісних продовольчих товарів.

Населення

Чисельність населення країни 2015 року становила 5,581 млн осіб (116-те місце у світі). Чисельність данців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 10,27 ‰ (191-ше місце у світі), смертність — 10,25 ‰ (38-ме місце у світі), природний приріст — 0,22 % (182-ге місце у світі) Станом на 1999 рік 97 % населення становили данці,в 2005 році данці становили 95 % населення, а 4,5 % — інші національності.Тривалість життя — 80 років. Іммігранти та їхні нащадки становлять 452 095 чоловік. Ця частка приходиться в основному на Північну Європу (41 306), Велику Британію (12 000), Німеччину (25 444), Польщу (13 509), Боснію і Герцеговину (20 875), інші країни колишньої Югославії (23 968), Туреччину (54 859), Сомалі (16 948), Ірак (26 351), Іран (14 289), Ліван (22 232), Афганістан (10 876) і Пакистан (19 301). Іммігранти та їхні потомки складають близько 8,5 % загальної кількості населення країни. Данія відрізняється від інших скандинавських країн високою густино́ю населення — 126 жителів на км². Найбільші населені пункти: Орхус, Оденсе, Ольборг, Фредеріксгавн, Есб'єрг.

Офіційна мова — данська. У данській мові лише два роди: загальний та середній; відмінків немає; часів — тільки три. Також вживається англійська, німецька і французька мови.

Політичний устрій

Данія — конституційна монархія (на підставі конституції від 5 червня 1953 р., королівське успадкування; форма устрою — унітарна держава), де Королева виконує роль голови держави, а уряд формується з парламенту — «фолькетингу». Законодавча влада здійснюється спільно королевою та парламентом. Парламент у Данії однопалатний; депутати обираються шляхом пропорційного представництва, хоча кожен член парламенту також представляє виборчий округ. У складі парламенту 179 депутатів, з яких четверо обираються від Ґренландії та Фарерських островів. Загалом Уряд Данії є урядом меншості (що не містить парламентської більшості), що означає, що політика Данії заснована на компромісах різноманітних політичних партій. Досить часто в уряд входять представники двох і більше політичних партій. У випадку, якщо Фолкетинг висловлює недовіру уряду, уряд повинен піти у відставку чи провести вибори. Виконавча влада належить королеві і від її імені здійснюється урядом.

За Конституцією вибори повинні проходити кожні чотири роки. Якщо розподіл місць після виборів чітко вказує на певну партію або партії, монарх призначає їх як уряд. У випадку, якщо результат виборів не є чітким, Королева організує ряд нарад, на яких обрані партії висловлюють свої побажання. Тоді Королева призначає королівського повіреного, щоб він провів перемовини про формування уряду з обраними партіями. По закінченні перемовин проводиться ще одна нарада на чолі з Королевою, після якої монарх призначає нового прем'єр-міністра.

Головні партії: соціал-демократична, народно-консервативна, ліберальна і радикально-ліберальна («старі») та кілька «молодших» (народно-соціалістична, партія прогресу та інші). Склад уряду коаліційний.

Служити у війську в Данії престижно. До війська беруть не більше 3 000 осіб у рік і королева особисто відбирає представників за зовнішнім виглядом і характером.

Релігія

На початку 8 ст. в Данії утвердилося християнство. Після Реформації офіційним віросповіданням стало лютеранство.

До державної Євангелічно-лютеранської народної церкви Данії входить 94 % населення. Релігійна діяльність країни визначається Конституцією Данії, основним принципом якої є передумова, що Лютеранська церква — офіційна церква Данії — повинна підтримуватися державою, а також принципами свободи віросповідання, свободи слова та свободи совісті. Підтримка, яку надає держава, є частково моральною та частково політичною (законодавче закріплення свята Воскресіння, а також законодавство з релігійних питань), частково фінансовою та адміністративною (участь у зарплатах та пенсіях духівництва, збір церковних податей, підтримка управління національною церквою при допомозі Міністерства Церковних Справ, допомога у контролюванні, консультаційні послуги та ін.) Євангелічна лютеранська церква підтримується коштом спеціального податку, яким обкладаються всі лютерани країни. В країні мешкають мусульмани, католики, баптисти, юдеї тощо.