Желіпання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:48, 15 січня 2021; Yysatska.fpmv20 (обговорення • внесок)
Желіпа́ння, -ня, с. 1. Кричати, сваритися. — Сюди його давай! Хто викрикує? — желіпає посередник (Панас Мирний, II, 1954, 198).
2. Голосно плакати, ревіти. Невеличку дівчинку Маринку, що желіпала на всі хати, Христя узяла на руки, носила, шикала, дзенькала у вікно, — ніщо не помагало (Панас Мирний, III, 1954, 155).
