Розчовпати
Розчо́впати, -паю, -єш, гл. Понять, уразумѣть. Не розчовпав гаразд де і що. Ном. № 7915. Пріська тоді тільки розчовпала, що говорили про станцію. Мир. Пов. І. 155.
Зміст
Сучасні словники
РОЗЧОВПАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, розм. Зрозуміти, збагнути що-небудь. Садівник ще довгу хвилю стояв на місці, дивлячися вслід за ними та пробуючи в своїй голові розчовпати се запутане [заплутане] діло (Фр., VII, 1951, 174); Замфірові потемніло в очах. Зразу він наче не розчовпав, про що річ, але за мить страшна думка блиснула йому в голові, а згасла злість спахнула з новою силою (Коцюб., І, 1955, 211);
// Побачити, роздивитися кого-, що-небудь. Раптом солдат спинився. Просто на нього по шосе йшло п'ятеро озброєних людей. За снігом не можна було розчовпати - свої це чи чужі (Перв., Невигадане життя, 1958, 242).
[Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 863.]
Ілюстрації
 |
 |
