Навиворіт

Навиворіт, нар. Наизнанку, навыворотъ.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний тлумачний словник (1970—1980) [[1]] НАВИ́ВОРІТ, присл. Лицьовим боком всередину, а внутрішнім назовні. Хороший, як Микитина свита навиворіт (Укр.. присл., 1955, 113); — Чи це воно на лице, чи, мабуть, навиворіт? — питала Онися, придивляючись до матерії (Н.-Лев., III, 1956, 170); * Образно. Що одзовізм є меншовизмом навиворіт, що він неминуче веде теж до ліквідаторства, тільки трохи іншого виду, в цьому не може бути сумніву (Ленін, 15, 1949, 404); // розм. Те саме, що навпаки́. Ані одна мрія молодості не справдилася, все сталось якраз навиворіт (Март., Тв., 1954, 322); — У людей усе як треба, А у нас навиворіт? (Воскр., З перцем!, 1957, 105).

Ілюстрації