Дурисвітка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:03, 22 грудня 2020; Avlytvynchuk.fpmv20 (обговорення • внесок)
Дурисвітка, -ки, ж. Обманщица.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДУРИ́СВІТКА, и, жін., розм. Жіночий рід до дурисвіт. — А справді, ти, Параско, добре радиш, — сказала Кайдашиха, — ходім та присікаймось до тієї дурисвітки, може, вона знає, де Мелашка, та тільки не хоче признаватись (Нечуй-Левицький, II, 1956, 336); * Образно. Надія — велика дурисвітка, наче на цепу держить чоловіка (Панас Мирний, IV, 1955, 214).
Орфографічний словник української мови
дури́світка іменник жіночого роду, істота розм.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
дурисвітка -и, розм. Жін. до дурисвіт.