Свійський

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Свійський, -а, -е. Домашній. Кожний свійський птах сусідивсь до людей в солом’яній хатині. К. Дз. 137. Коли нема диких (качок), то з досади і свійських лущить. Стор. 1. 233.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВІ́ЙСЬКИЙ 1. Який живе при людях, не дикий (про птахів, тварин). Пан Цибульський любив пополювать, було і слідство вчинить, і качок настріля; коли нема диких, то з досади і свійських лущить (Олекса Стороженко, I, 1957, 154); // Який звик до людини; приручений, ручний. На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 289); // перен., розм. Покірний, слухняний (про людину та її вдачу). Вони з диких паничів поставали зовсім свійськими (Нечуй-Левицький, II, 1956, 73); 2. розм. Звичний. Соломія затулила вуха й заплющила очі. Ця пітьма, більш знайома, більш свійська, не так мучила її (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 358);


Орфографічний словник української мови

сві́йський прикметник


Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови

бубух

виг. Уживається як присудок за знач. бухнути 3) і бухнутися.

Ілюстрації

3598983.jpeg 3впвпвп.jpeg 3паролло.jpeg 3ргшщ.jpeg

Медіа

Див. також

Вікісловник

Зовнішні посилання

Вікісловник - Українські вигуки