Мережити

Мережити, -жу, -жиш, гл. 1) = Мережати. 2) Колотить. Ірода козак мережив києм як собаку. Мкр. H. 34. недок., перех. 1. Робити мережку (у 1 знач.). Галя полюбила свого хрещеника, як рідну дитину. Сорочечки йому шила й мережала (Панас Мирний, II, 1954, 256); Сорочка в його була вишивана та вимережана. Хто йому, рябому, так вишивав та мережив? (Марко Вовчок, VI, 1956, 234); Дівчина вміла мережити, вміла вишивати і простим хрестиком, і болгарським, і навіть гладдю (Олесь Донченко, III, 1956, 92); * У порівняннях. — Мій син служить у пристава в канцелярії: там пише хлопчина, як мережить (Степан Васильченко, IV, 1960, 20).