Тьху

І. Тьху, въ выраж. що тьху. Сколько духу, сколько силы. Тьху да́ти. Задать. Ти мусиш ворогам тьху дати. Котл. Ен. VI. 22. Въ томъ-же значеніи: чим тьху: А ну! чим тьху навтіки драть! Котл. Ен. VI. 83.

ІІ. Тьху! меж., выраж. досаду, неудовольствіе. Тьху, каже, біс його батькові, оттака хороша, та жидам воду носила. Рудч. Ск. II. 124.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ТЬХУ, ТЬХУ-ТЬХУ, рідко ТЬФУ, ТЬФУ-ТЬФУ, виг . 1. Звуконаслідування, що відтворює звук при плюванні. - Згинь, сатано! Щезни! Пропади... Тьфу! Тьфу! Тьфу! - спльовувала баба Горпиниха (Мирний, IV, 1955, 376); Яшко постояв, подумав і пішов пити... Плювався згодом: - Не вода, помиї якісь. Тьху! (Головко, І, 1957, 170); - От, сину, здається, щастя само пливе в твої руки. Тьху, тьху, тьху, щоб не наврочити! (Стельмах, І, 1962, 532); - При здоров'ї ви, бачу, дівчата, при красі!.. Тьху-тьху, хоча б не наврочити часом, - весело сказав прикажчик (Гончар, Таврія, 1952, 103).

2. розм. Уживається як присудок за знач. тьхукати і тьфукати. - Тьху, тьху, тьху! Тричі тьху на твою землю! (Коцюб., II, 1955, 11).

3. розм. Уживається для вираження здивування, незадоволення, досади і т. ін. - Тьху! Бий вас сила божа! - крикнуло скілько разом людей. - Тілько ранок згаяли! (Мирний, І, 1954, 260); Присниться ж таке.. Тьфу!... (Коцюб., І, 1955, 162); [Молодиця:] Тьфу ти, нечиста, сила! Злякав - насилу на ногах вдержалася (Вас., III, 1960, 25).

4. у знач. присудк. сл., розм. Уживається для негативної характеристики кого-, чого-небудь. - Казав.., що добра чихонь [чехоня], аж вона - тьфу! - випльовуючи, мовив Яків (Мирний, І, 1954, 297); - І хвалилися [варяги], що їхній бог найсильніший.., а наші боги - то просто тьфу! (Загреб., Диво, 1968, 112).

Ілюстрації

Джерела та література

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%82%D1%8C%D1%85%D1%83

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]