Шепотання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:18, 11 листопада 2020; Sohorban.fpmv20 (обговорення • внесок)
Шепота́ння, -ня, с. Шепотъ, шептанье. Мир. Пов. І. 137.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ШЕПОТА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням шепотати і звуки, утворювані цією дією. Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Панас Мирний, III, 1954, 32).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 440. ШЕПОТАННЯ, я, с. Дія за знач. шепотати і звуки, утворювані цією дією. Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Мирний, III, 1954, 32).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
4u4Lo5_cZN4
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 440.
