Кресало

Кресало, -ла, с. Огниво. А тим часом кете лиш кресало та тютюну. Шевч. Ти курець? Курець. А є люлька, кресало й гаманець? Рудч. Ск.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980 — Т. 6. — С. 86.
- 1.2 Словник синонімів
2 Етимологія

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980 — Т. 6. — С. 86.

КРЕСА́ЛО, а, сер.
Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю. За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн і люлька і кресало, Лежали губка, кремінець (Іван Котляревський, I, 1952, 130); Їх очі стрілись на мент, як кремінь і кресало у злій боротьбі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 301); Мар'ян кладе дрівця у піч, виймає з кишені кресало, кремінь і губку (Михайло Стельмах, I, 1962, 178).

Словник синонімів

КРЕСА́ЛО (залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю), КРИ́ЦЯ розм.,КРЕСИ́ВО діал.,ОГНИ́ВО заст.Добре, якщо в дворі є дід чи батько, який уміє з кременю викрешувати кресалом іскри: там і без сірників можна обійтися (О. Левада); Витяг [Чіпка] гаман, люльку, наложив тютюном; налапав у гамані крицю, кремінь (Панас Мирний); Вітрець повіне, то колоски так і крешуть, як у кресиво (Ганна Барвінок); У людну палату увійшло кілька чоловік - в темних свитках, підперезані широкими ремінними поясами, з кишенями на них для ножів, огнива, солі (С. Скляренко).

Етимологія

КРЕСА́ТИ

псл. kresati (krešǫ);
дальші зв’язки непевні;
пов’язується (ЭССЯ 12, 124–125) з псл. krasa «краса» і реконструюється давніше значення «створювати, творити»;
зіставляється (Sławski III 225–227) з kremy (kremene) «кремінь», kremsati і зводиться до іє. *(s)ker- «краяти, відтинати»;
вважалося (Otrębski LP I 137–138) результатом контамінації слів česati і *kremy;
спроба пов’язати з гр. κρέκω «б’ю, стукаю», виходячи з припущення про зв’язок з кро́сна «ткацький станок» (Bezzenberger BB 27, 170) непереконлива;
немає достатніх підстав зближувати також з лит. krósnis «піч», лтс. krāsns «тс.» (Топоров IV 179; Fortunatov BB 3, 67; Bern. І 611; Skok II 190–191) і лит. krešeti, krèšti «запікатися, згортатися» (про молоко) (Matzenauer L F 9, 24–25), як і з ч. klestiti «обрубувати гілля; каструвати», лит. sklempti «різати, тесати, стригти» (Machek ESJČ 300);
р. (заст. діал.) креса́ть «кресати», бр. краса́ць, крэ́сіць, п. krzesać, ст. krzosać, ч. křésati, слц. kresať, вл. křesać, нл. [kśasaś], схв. кресати, слн. kresáti;

ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ

креса́к «рушниця»
креса́ло «шматок сталі, яким викрешують вогонь; [ламаний візерунок на глиняному посуді ЯК [креса́чка] «легенька сокира»
кре́сево «кресало»
креси́во
креси́ло «тс.»
кресни́ця «крем’яний курок у рушниці»
кресь (виг.)
крешели́нє «тс.»
кріс «тс.»

ЕТИМОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ

Слово	Мова
краса́ць	білоруська
крэ́сіць	білоруська
křesać	верхньолужицька
κρέκω «б’ю, стукаю»	грецька
*(s)ker- «краяти, відтинати»	індоєвропейська
krāsns «тс.»	литовська
krósnis «піч»	литовська
krešėˊti	литовська
krèšti «запікатися, згортатися» (про молоко)	литовська
sklem̃pti «різати, тесати, стригти»	литовська
kśasaś	нижньолужицька
krzesać	польська
kresati (krešǫ)	праслов’янська
krešǫ	праслов’янська
krasa «краса»	праслов’янська
kremy	праслов’янська
kremene	праслов’янська
kremsati	праслов’янська
česati	праслов’янська
kremy	праслов’янська
креса́ть «кресати»	російська
креса́ль «кресати»	російська
кресати	сербохорватська
kresať	словацька
kresáti	словенська
кро́сна «ткацький станок»	українська
klestiti «обрубувати гілля; каструвати»	чеська
křésati	чеська