Лютор
Лютор, -тра, м. Лютеранинъ. Протестантський священник. Пани лютори й кальвини, дознаючи собі напасти од католиків, наших підпірали. К. Хм. 34.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 91.
ПА́СТОР, а, чол. Протестантський священик. [Подорожній:] Я якраз ішов через село. Музики, учитель, школярі, пастор і ціла юрба люду за труною (Леся Українка, IV, 1954, 221); * У порівняннях. Всі присутні розступилися перед ним. Він пройшов до дверей операційної, як пастор проходить крізь юрбу прочан до свого храму (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 240).
| пастор - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна |
|---|
відмінок однина множина
називний пастор пастори
родовий пастора пасторів
давальний пасторові, пастору пасторам
знахідний пастора пасторів
орудний пастором пасторами
місцевий на/у пасторі, пасторові на/у пасторах
кличний пасторе пастори
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
