Васаг

Васаг, -га, м. Іменник, чол.рід, 2 відміна 1)Чумацкій возъ. Св. Л. 187. Саме копали картоплі. По шляхах тепер поскрипували обшиті лубом васаги, наповнені шершавими землянистими плодами. (М. Стельмах)

2)Верхня частина воза, саней і т. ін.; ящик. Страшилище, мов блискавка, кинулось на першу повозку і.. учепилося васага (Іван Франко, VIII, 1952, 258); Старі трухляві копили зламались, васаг лежав нарізно від санок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80).

Очевидно, досить давне запозичення з польської мови (про давність запозичення – не пізніше XV–XVI ст.– свідчить передача п. ą українським а, що вказує на вимову ą як а носового, характерну для старопольської мови);

Польські форми походять від свн. fazzunge «бочка, облямівка» (пор. нвн. Fássung «оправа, облямівка»), пов’язаного з дієсловом fazzen (нвн. fássen) «охопити; вставляти в оправу» та з іменником faz «сховище; посудина; скриня» (двн. vaz «посудина», нвн. Faß «бочка»), спорідненими з дісл. fat «посудина», англ. vat «бочка; ночви», можливо, також з лит. Púodas «горщик»;

Малоймовірним є припущення (Karłowicz SW І 724) про походження п. fasąg від фр. façon «опорядження, оздоба; фасон» через усне німецьке посередництво