Мизеряка

Мизеря́ка, -ки, ж. Мелкія вещи? Хламъ? Бере сакви, висипає з них мизеряку, знаходить гроші в торбинці. О. 1861. XI. Кух. 39.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ДРІБНИ́ЦЯ, і, жін.

1. Щось дрібне, незначне, таке, що не має істотного значення. Волію я, щоб мене саму зруйнувала любов, ніж щоб її зруйнували дрібниці (Леся Українка, III, 1952, 685); Дуже побитий за якусь дрібницю мачухою, втік [Гордійко] із хати (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 22); Така прекрасна справа, а ляснула через дрібницю (Остап Вишня, I, 1956, 236); // перев. мн. Деталі, подробиці. Виклавши до найменших дрібниць зміст «Сатани в бочці».., Галя почала роздавати ролі (Степан Васильченко, I, 1959, 119); Щепкін, який до дрібниць знав провінціальне життя, зрозумів і розкрив Гоголя, як ніхто (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 330); // у знач. присудк. сл. Не варте уваги, не має істотного значення. У Вас ще є краща мета в житті! Вам треба бути здоровим і працювати, а решта дрібниці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 444); — А чому ж лоб перев'язаний і -на пов'язці кров... — Це дрібниця. Трошки шаблею зачепив гайдамака (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 341). ♦ Розмінюватися (розмінятися) на дрібниці — займатися чим-небудь несерйозним, незначним, не вартим уваги.

2. Предмет невеликого розміру і другорядного значення. Мушу признатися, що це був перший і останній раз, коли Сев користався трюмо для таких дрібниць, як комірець і краватка (Юрій Яновський, II, 1958, 41); Ще четверо хлоп'ят в танку поралися коло своїх механізмів, не шкодуючи казенного мастила і інших дрібниць (Юрій Яновський, I, 1958, 275).

3. тільки мн., діал. Дрібушки (див. дрібушки 1!). Дівчата-русначки заплітаються там в дрібниці (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 4).

Ілюстрації