Говорити

Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Ном. № 3585. Говорить богато, та все чорт зна що. Посл. Говорить як у рот кладе — такъ понятно. Ном. № 12903. Говорить як з письма бере, — такъ умно и складно. Ном. № 12904. Говорить як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Ном. № 12925 — 12928. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. Ном. № 12889. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Шевч. Чом до мене не говориш, моє миле серце? Мет. 64.