Шєва
Шє́ва, -ви, ж. = Щавель, Rumex crispus. Желех. Шух. І. 22.
Зміст
Сучасні словники
ЩАВЕ́ЛЬ, влю, чол. Трав'яниста, перев. багаторічна рослина родини гречкових, стебло й продовгувате листя якої здебільшого має кислий смак; використовується в кулінарії і медицині.
Сонце запалило зеленим вогнем кінський щавель і стовбури будяків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 393); — А що ж ти робиш у свято? — Що? По ягоди хожу [ходжу], по щавель, а що зберу, несу продавати (Леся Українка, III, 1952, 652); Тепер збирали [хлопці] молоде листя щавлю, соковиті лопуцьки, жадібно гризли, висмоктуючи кислу, терпку вологу (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 28); Заплавні луки були руді від дикого щавлю, наче взялися іржею (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 135); Уже Оленка гороб'ячого щавлю нарвала на борщ (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 11).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Іншими мовами
szczaw (пол.) - щавель (укр.) - щавель (рос.)
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/shhavelj Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 570.
