Хапати

Хапати, -паю, -єш, гл. 1) Хватать, схватывать. Стали близько к бережку припливати і рученьками за білий камінь хапати. Лукаш. 62. Так хапає, як собака рве. Ном. № 4835. 2) Воровать, красть. На вовка тільки поговір, а овечок Трохим хапає. Гліб. 3) Брать взятки. Та й здорово він хабарі хапає. 4) Ѣсть съ жадностью. Хазяїн їсть тіки так, показує ложку.... а циган таки добре хапав, бо вимерхався не снідавши й нічого. Грип. І. 121. 5) Хватать, быть достаточнымъ. На чужій землі хата і сніп на чужій землі; зажнем стільки, що й не хапає. Г. Барв. 502.

Сучасні словники

хапати I -а́ю, -а́єш, недок., перех. 1) Швидко, поривчасто брати, схоплювати, підхоплювати кого-, що-небудь. || Братися, чіпляючись за що-небудь або повисаючи на чомусь. || Поривчасто схоплювати кого-небудь за щось, затримуючи, зупиняючи його. || Захоплювати зубами, кігтями (про тварин). || перен. Зачіпати, чіпляти галузками, сучками, колючками і т. ін. (про рослину). || Швидко, жадібно підбирати що-небудь, з'їдаючи; жадібно пастися (про тварин). || Ловити ротом, поглинаючи; захоплювати дзьобом (про рибу, птаха); клювати. Хапатися за голову. 2) розм. Те саме, що ловити 2), 4). || Нападаючи на кого-небудь, пожирати. || Вистежуючи кого-небудь, затримувати, заарештовувати. || перен. Охоплювати, полонити кого-небудь (про почуття, стан і т. ін.). Хапати за душу.

3) розм. Брати, захоплювати що-небудь із поспіхом, у великій кількості, без розбору. || перев. зі сл. повітря. Жадібно, із зусиллям вбирати, втягувати в себе. || Спішно збирати (врожай). || Одержувати невисокі (перев. незадовільні) оцінки. || Загарбувати, привласнювати, красти, відбирати що-небудь. 4) перен. Жадібно, швидко сприймати, осягати що-небудь (розумом, органами чуття); ловити. На льоту хапати.

II -а́є, недок., безос., діал. Вистачати (у 1 знач.).

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]