Ковальчик

Ковальчик, -ка, м. 1) Ум. отъ коваль. 2) Птица: пищуха, Certhia familiaris. Вх. Лем. 480.

Сучасні словники

КОВА́ЛЬ 1. Майстер, що куванням обробляє метал, виготовляє металеві предмети. Коваль клепле, доки тепле (Номис, 1864, № 5927); Якби кайдани перегризти, То гриз потроху б. Так не ті, Не ті їх ковалі кували, Не так залізо гартували (Тарас Шевченко, II, 1953, 40); Батько був славний коваль на всі околишні села (Іван Франко, IV, 1950, 188); Здоровенні, напівголі, спітнілі, бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах (Олександр Довженко, I, 1953, 227); Образно. Кожен сам коваль свого щастя (Андрій Головко, II, 1957, 559).

Ілюстрації