Ремінчик

Ремінчик, -ка, м. Ум. отъ ремінь.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках РЕМІ́НЧИК, а, чол. Зменш.-пестл. до ремінь 1. Галка оглядалася по кімнаті, розгойдуючи на пальчику червоненьку, на тонкім ремінчику сумочку (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 11); Зараз на ній було розстібнуте коричневе пальто з широким поясом, в руках невеличкий чемодан з жовтої шкіри, перетягнутий ремінчиком (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 24).

Ілюстрації

[[Зображення:https://www.google.com/url?sa=i&rct=j&q=&esrc=s&source=images&cd=&ved=2ahUKEwiImvPhpJLmAhXvkYsKHd0bAqUQjRx6BAgBEAQ&url=https%3A%2F%2Fcomfy.ua%2Fua%2Fremeshok-dlja-smart-chasov-samsung-silicone-band-samsung-gear-sport-gray-et-ysn60mjegru.html&psig=AOvVaw3LKa1tEozRDbPR548YI-KF&ust=1575215347981723]]

Зовнішні посилання

РЕМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ре́мінь 1. Галка оглядалася по кімнаті, розгойдуючи на пальчику червоненьку, на тонкім ремінчику сумочку (Мушк., День.., 1967, 11); Зараз на ній було розстібнуте коричневе пальто з широким поясом, в руках невеличкий чемодан з жовтої шкіри, перетягнутий ремінчиком (Томч., Готель.., 1960, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 502.

Ремінчик, ка, м. Ум. отъ ремінь.