Рицарський
Рицарський, -а, -е = Лицарський.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 499.
1. іст. Стос. до рицаря. У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік рицарський (Леся Українка, I, 1951, 152); — Благослови, мати, дітей своїх! — сказав Бульба.. — Моли бога, щоб воювали хоробро, щоб боронили честь рицарську (Олександр Довженко, I, 1958, 225); Страхиня над'їхав, — грізним словом визиває турчина на рицарський герць (Іван Франко, XVI, 1955, 16).
2. перен. Вихований і підкреслено чемний; благородний (у 1 знач.). [Ялина:] Прости ж мене за те, що горе тобі причинила і чесній рицарській душі твоїй несамохіть уразу тяжкую зробила (Карпенко-Карий, II, 1960, 94); На кожний лист вона уперто допоминалась одповіді, довгої, палкої, повної неземних почувань і рицарського духу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 406).
Ілюстрації
|
|
|
|
