Меркурія
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:30, 24 листопада 2019; Mvpetrivska.fpmv19 (обговорення • внесок)
Меркурія, -рії, ж. Ртуть, меркурій. Як напав курдюк, уже чого не робили: і меркурією терли язик, і ціноброю, і зануздували згинула таки: Кіев. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
РТУТЬ, Hg — проста речовина, утворена елементом Меркурієм (Hydrargyrum, син. Mercurium) — хімічний елемент II В групи, VI періоду періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва, порядковий номер 80, ат. м. 200,59.
Меркурій у сполуках має ступені окиснення (I) — Hg22+, (II) — Hg2+. У ряду активності металів Р. стоїть після водню, тому не витісняє його з розчинів хлоридної та розведеної сульфатної кислот, реагує з нітратною кислотою (з розведеною утворює Hg2(NO3)2, з концентрованою — Hg(NO3)2), з концентрованою сульфатною кислотою утворює HgSO4. З багатьма металами Р. легко утворює рідкі чи тверді сплави — амальгами. Сполуки Меркурію у зв’язку з його високим потенціалом іонізації (10,39 еВ) нестійкі. Меркурій та його розчинні солі дуже отруйні. Р. необхідно зберігати або в закритій скляній посудині, або під шаром води. Вміст Меркурію у земній корі становить 7·10–6% за масою, у морській воді — 3·10–9%. У природі Меркурій міститься головним чином у вигляді яскраво-червоного сульфіду HgS (кіновару) з деяким вкрапленням фосфору. Одержують Р. випалюванням кіновару:
HgS + O2 = Hg + SO2.