Смичок

Смичок, -чка, м. = Лучок. А скрипочка оріхова, а смичок із рути. Чуб. V. 969.

Смичок — дерев'яна паличка з натягнутим уздовж пучком кінського волосу ; служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах.Висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Леся Українка, III, 1952, 582); Арсен повів смичком по струнах. Полились звуки скрипки (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 92); * Образно. Хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 8); * У порівняннях. [Хотина:] Як взяв [Роман] молотка у руку, то так він у нього і заходив по кувадлі [ковадлі], як смичок по скрипці!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 67). Віолончельний смичок

Для кожного струнного смичкового інструменту передбачений свій тип смичка, відповідно смички бувають скрипковими, альтовими, віолончельними і контрабасовими. А для кожного розміру інструменту відповідний розмір смичка, так, наприклад, смичок для скрипки 3 / 4 для відповідного інструменту.

СМИЧОК (від старосл. смикати) - пристрій для звуковидобуванняна струнних інструментах, тонка вигнута дерев’яна тростина з натягненим пучком волосся. Класичну конструкцію скрипкового С. запропонував Ф.Турт-молодший наприкінці XVIII ст. С. складається з круглої або восьмикутної тростини, слідка, головки - есика з пазом, виготовленої з фернамбукової деревини, яка поєднує легкість та міцність; колодочки з кільцем; смичкового гвинта з гайкою; клинців для фіксації пучка тонкого і круглого переважно білого кінського волосу в головці та колодочці; тростину біля колодочки обмотують срібною канітеллю. С. для альта, віолончелі, контрабаса відрізняються від скрипкового конструкцією, розміром та способом тримання. Натираючи С. каніфоллю, виконавець може видобувати звук на струнних смичкових інструментах.