Цибульовище

Цибульовище, -ща, с. Грядка, гдѣ росъ лукъ. Фр. (Желех.).

Сучасні словники

Цибулина — як правило, підземний пагін з коротким сплющеним стеблом — денцем, і лусковидними , м'ясистими листками, які запасають воду з розчиненими в ній поживними речовинами, переважно цукрами. Форма цибулин переважно куляста. З верхівкової і пазушних бруньок виростають надземні пагони, а на денці утворюються додаткові корені. Цибулина — типовий орган вегетативного розмноження і відновлення. Всі рослини, у яких утворюються цибулини — однодольні. Цибулини утворюються у рослин з родин Лілійні, Амарилісові, Цибулеві.Цибулина –модіфіковане стебло із якого з’являються коріння

Цибулини можуть бути плівчастими (щільними) та лускатими (нещільними). До перших належить цибулина звичайної цибулі, в якій всі луски — це підземні піхви зелених асимілюючих листків, що потовщуються і щільно охоплюють кільцями одна одну. Лускаті (нещільні, пухкі, черепичасті) цибулини має лілія лісова, у якої запасаючі луски цибулини — це лише зовнішні низові листки, які не мають листкових пластинок. Цибулини можуть бути однорічними, дворічними (цибуля порей) або багаторічними (лілії). Якщо наростання осі в них моноподіальне (тобто поновлення йде з верхівкової бруньки), то суцвіття пазушне (підсніжник звичайний), якщо симподіальне (тобто поновлення відбувається з пазушних бруньок) — суцвіття верхівкове (гіацинт — Hyacinthus orientalis). А число лусок в цибулині коливається від однієї (часник) до кількох сотень (лілія).

Цибулинні рослини поширені переважно в країнах із середземноморським типом клімату — з жарким літом і м'якими іншими сезонами. Тому запасання води з допомогою набухаючих і добре утримуючих її слизових речовин забезпечує виживання рослин в літню посуху.

Луската цибулина лілії Lilium xanthellum (Lilium xanthellum[de]) Найбільшого поширення цибулинні рослини набувають в степах, пустелях, напівпустелях, зустрічаються і в широколистяних лісах. Переважна більшість їх — ефемероїди, тобто рослини з коротким періодом розвитку. На початку літа надземна частина у них відмирає, в ґрунті залишається цибулина, як орган відновлення та розмноження.

У вигляді виводкових бруньок, як відмічено вище, можуть утворюватися надземні цибулини в пазухах листків деяких рослин (лілія цибулинконосна (Lilium bulbiferum[en]), зубниця бульбиста) або в суцвіттях (часник).

Ілюстрації