Реестровий

Реестровий, -а, -е. Реестровый, записанный въ реестрѣ. Реестровий козак.

Ілюстрації

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980);

РЕЄСТРО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до реєстр. В цей час її ім'я з'являлось лише в реєстрових картках поліклініки (В ім'я Вітчизни, 1954, 35); Словник цей [«Українсько-російський»] має дуже великий реєстровий список слів (Максим Рильський, III, 1956, 67). Реєстрове козацтво (військо) — наймане військо, сформоване польським урядом у XVI — першій половині XVII ст. з українських козаків для охорони південних кордонів з занесенням козаків до особливого списку — реєстру. [Богун:] Великий гетьман всієї України, старшина війська запорозького та реєстрового козацтва обох берегів верхнього та нижнього Дніпра, хорунжий київський і полковник переяславський Зиновій-Богдан Хмельницький! (Олександр Корнійчук, I, 1955, 272); Горленко, блідий і розгублений, скочив на лаву і закричав, простираючи до шляхти руки: — Панове! Тепер усякий набрід удає з себе козака. Це не реєстрове військо, не справжнє козацтво (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 33); Реєстрове слово — заголовне слово кожної статті в словнику, яке виділяється окремим шрифтом. Кожне реєстрове слово ілюстроване прикладами-реченнями (Народна творчість та етнографія, 6, 1966, 54); Реєстрові козаки див. козак.

2. у знач. ім. реєстровий, вого, чол. Те саме, що реєстровець. — У панів теж голови на плечах, а не кавуни. Адже вони реєстрових не чіпають. А що набилося на Січ різних.. розбишак, так це теж вірно (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 58). -а, -е. 3) Прикм. до реєстр. •• Реєстро́ва то́нна — одиниця виміру внутрішнього об'єму морських торговельних суден.

Реєстро́ве коза́цтво (ві́йсько) — наймане військо, сформоване польським урядом у 16 – першій половині 17 ст. з українських козаків для охорони південних кордонів із занесенням козаків до особливого списку – реєстру.

Реєстро́ве сло́во — заголовне слово кожної статті в словнику, яке вирізняється окремим шрифтом.