Фірчати

Фірчати, -чу, -чиш, гл. О кузнечикѣ, сверчкѣ и пр.: трещать. Сквірки фірчат. Вх. Лем. 4 77.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках фірчати -фірчу, -чиш, Пн. Посвистувати, видавати переривчастий звук свистіння, сюрчання. - Сквіркы фірчат. Тобто цвірінькати. 1) Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. 2) Видавати звуки "цвірінь-цвірінь" (про горобців та деяких інших пташок); щебетати. || Видавати характерні звуки, схожі на щебет птахів (про предмети).

ЦВІРІНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок. Те саме, що цвірі́нькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Тесл., Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Ю. Янов., II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Вас., II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 49).

ЦВІРІНЧА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням цвірінчати і звуки, утворювані цією дією. Там, надворі, сяяло весняне сонце, чути було гомін дітей, цвірінчання горобців у нашому дворі (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 51); Батько грає, і Юрі здасться, що він пливе по тих звуках.. Потім звуки враз пурхають, немов зграйка горобців, і з цвірінчанням розсипаються, хто куди (Юрій Смолич, II, 1958, 14). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 185.

ЦВІРІНЧА́ТИ, чу, чиш, недок. Те саме, що цвірінькати. Он сонечко світить надворі, сніг біліє, виблискує, цвірінчать горобці (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 68); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків, лісом заходилися цвірінчати, джерготіти.. різні птахи (Юрій Яновський, II, 1958, 218); Сіно сухе, пахуче, а вечір теплий, земля ще пахтить денним сонцем, цвірінчать коники (Степан Васильченко, II, 1959, 157); Діти швидко завчили довгого вірша й цвірінчали горобенятами з-за воріт услід Миколі (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 49). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 186.

1.Тепла нічка

Тепла нічка. Трави заросились. В чорнім небі зірочки мигтять. І цвірчати коники втомились — У квітках осінніх тихо сплять. І така гармонія спокою — Непідвладна фарбам і словам. Ніч осіння лине над рікою І тривожить струни серця нам.