Пеня

Пеня́, -ні́, ж. 1) Напасть, бѣда. По п’ятінках заробляла, щоб шовкову хустку придбати та сю пеню звязати. Тепер на тебе пеня напала, що не всіх пов’язала. Кв. Така нам лучилася пеня! Як на ту пеню і шати приходять. Оце пеня! 2) Придира, привязчивый человѣкъ. Пеня московська. Чуб. І. 267. 3) Мати на пеню. Имѣть причину для ссоры. Я з тобою не маю нічого на пеню. Ном. 4) Пеню волокти на кого. Обвинять напрасно, взводить на кого что. Хиба я буду на себе пеню волокти.