Упокій
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:17, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Упокій, -кою, м. 1) Успокоеніе, покой. За дурною головою, нема ногам упокою. Ном. № 6682. З упоко́єм. Спокойно, въ покоѣ, въ спокойствіи. Хлібсіль з упокоєм вічний час уживати. АД. II. 11. 2) Упокой. За упокой душі її псалтирь прочитає. Шевч. 595.
