Никнути

Никнути, -кну, -не́ш, гл. одн. в. отъ никати. Завернуть, заглянуть. Їй тепер як тому чоловікові, що у степу заблудився: і туди ткнися пусто, і туди никни голо. Мир. Пов. II. 101.

Никнути, -кну, -неш, гл. Клониться, наклоняться. Никли трави жалощами, гнулось древо з туги. К. Досв. А голова никне набік, никне. Г. Барв. 116. Никнув аж до землі з туги. Г. Барв. 345.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

НИКНУТИ 1, ну, неш, недок.

1. Нахилятися, нагинатися, припадати до землі. І легко дишеться, і груди знов охочі Вдихати сум квіток, що никнуть від роси... (Максим Рильський, Поеми, 1957, 212); Переспілі трави никли долу, і їх топтали й вилущували ховрахи (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 19); Часом голосніше билися серця, тоді всі [втікачі] никли до землі і прислухалися (Яків Качура, II, 1958, 348).

2. перен. Втрачати силу, енергію і т. ін. В міру того, як дух кріпшав, його тіло никло й никло (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 109); // Ніяковіти. Могла Леся тут, у канцелярії свого чоловіка, почувати себе невимушено, а проте — не було так. Коли заставала там когось чужого, никла, втрачала ту скромну певність себе, що робила її такою симпатичною в її власному домі (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 58).

НИКНУТИ 2, ну, неш, недок., діал. Зникати. Гашіца потихеньку висовується з-під рядна, обережно ступає босими ногами і никне врешті за причілковою стіною... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 247); А хвилі на гребнях приносили зорі, На палуби кидали, никли у морі... (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 55).

НИКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до никати. Ходить Настя по двору, гомонить стиха до себе, все до місця прибирає. Довідалась до корови, никнула до курей (Степан Васильченко, I, 1959, 277); Він закрутився перелякано по хаті, никнув в один куток, у другий, а потім враз щурем шмигнув в отвір підпіччя (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 23).

Джерело: Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 414.

Ілюстрації