Дійти

Дійти, -ся, гл. См. Доходити, -ся.

Сучасні словники

Ідучи в певному напрямку, досягати якого-небудь місця. Тільки що стали до волості доходити, тут вийшов до громади сам губернатор (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 149); Коли доходили до цвинтаря, здалека чути було жалібний спів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 154); За три милі Дике Поле Козаки укрили, Доходжали-доступали до Чурай-могили (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 277); Тільки як дійшла [Марія] до теплохода, випросталась, глянула на нього [Петра Шагайду] вогкими очима, глибоко й сумовито (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 103); // Рухаючись у певному напрямку, досягати якого-небудь місця (про поїзд, машину, пароплав і т. ін.). Поїзд доходив до станції; // Прибувати на місце призначення (про листи, телеграми, посилки і т. ін.). — Вже ж я писала й пересилала, мої листи не доходять (Павло Чубинський, V, 1874, 128); — Газети до їх [них] не доходять, людей просвічених вони не бачать (Нечуй-Левицький, I, 1956, 456); // розм. Звертатися куди-небудь, до когось (перев. із скаргою, проханням). — Коли у вас [панів] уся сила, то дарма; не по-вашому буде, я дійду всюди (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 277); Келембет дійшов до вищих профспілкових органів, домігся потрібної путівки, попросив начальника цеху передати її під розписку Мехтодію Мехтодійовичу із суворим наказом дирекції — негайно їхати (Юрій Яновський, II, 1954, 102).

Ілюстрації