Любко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:00, 8 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Любко́, -ка, м. Милый, любовникъ. Котра мого любка любить. Гол. III. 453. Не велика поточина луги ізмулила; хвалилася ледачина: любка вітлюбила; так би она дочекала світа біленького, чи в’на буде обнімати мого миленького. Гол. II. 427. Ум. Любонько. Ой Романе, Романоньку, що ж тя болить, мій любоньку? Гол. І. 158.
