Самоїстність

Самоїстність, -ности, ж. = Самостайність. Стор. І. 181. -я, -є. Який відзначається природною своєрідністю, не схожий на інших (інші); самостійний у своєму розвитку, незалежний від будь-яких впливів; неповторний, оригінальний. Самоїстний талант. || у знач. ім. самоїстність, -нього, с. Те, що відзначається природною своєрідністю, не схоже на інше.

Сильний талант збагачується від інших і зберігав самоїстність, що живиться соками рідної землі, подихом історії, життям народу (Літературна Україна, 25.II 1969, 3); Українська вишивка має досить давні традиції і своєю самоїстністю, оригінальністю, багатством узорів, гармонією кольорів, незвичайною красою вражає кожного, хто ознайомиться з нею (Народна творчість та етнографія, 1, 1968, 50); Вона змалку тільки про те й мріяла, щоб побачити справжнє народне весілля — в усій його самоїстності та багатстві фольклору й етнографії (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 43).