Унучок
Унучок, -чка, м. Ум. отъ унук.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Сучасний тлумачний словник української мови Унучок (ОНУК, рідко УНУК), а, чол.
1. Син сина або дочки. Стара Кайдашиха дуже любила свого онука (Нечуй-Левицький, II, 1956, 305); На призьбі дід старий — Як сон. Кошлатить йому брови внук (Павло Тичина, I, 1946, 109).
2. тільки мн. Діти сина або дочки. В неділю пополудні приходили до баби всі невістки з внуками (Василь Стефаник, I, 1949, 114); В Мефодія виховуються онуки — діти померлої доньки (Юрій Яновський, I, 1958, 500).
3. тільки мн. Те саме, що нащадки. Співучую долю Вподобав ти [М. Лисенко] нам, — На втіху сучасну, На спомин унукам, На славу дідам (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 245); [Марко:] То ж то вона [земля] ще в ранах, а загоїмо їх, то стане ще кращою. І житимуть наші унуки та правнуки блаженно (Захар Мороз, П'єси, 1959, 65).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BD%D1%83%D0%BA
