Верещати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:47, 28 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Вереща́ти, -щу́, -щи́ш, гл. Рѣзко, пронзительно кричать, визжать, пищать. І кричить, верещить, против діда не мовчить. Нп. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні до кухні її тащить. Ном. № 1222.