Світло

Словник Грінченка

І. Світло, -ла, с. 1) Свѣтъ, освѣщеніе. Без світла лічать бариші. Шевч. Над вечір, як вже світло засвітили. Стор. М. Пр. 35. 2) Матеріалъ для освѣщенія. Світла не стало, треба купити

ІІ. Світло, нар. Свѣтло, ясно. Ум. Світленько, світлесенько. Світить місяць світлесенько. Федьк. І. 28.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови СВІТЛО 1, а, сер. 1. Промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом, сприймається зором і робить видимим навколишнє. Нерівне світло осявало коротку, грубу фігуру з круглим ласкавим обличчям (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 346); Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Леся Українка, II, 1951, 421); І світло електричне виробляє [парова машина], і освічує всюди, де світла треба (Панас Мирний, IV, 1955, 330); Дощ лив як із відра, небо закаламутилося і зробилося глиняного Кольору; раптом біле сліпуче світло різонуло по очах людей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 84); Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко. Кроки одинокі, ніби серця стук. І в холоднім небі зорі, як сніжинки, шлють байдуже світло на замовклий брук (Володимир Сосюра, II, 1958, 100); Була вже ніч. Осяяні місячним світлом дерева стояли в цвіту, як наречені (Олександр Довженко, I, 1958, 488); Вийшов за село, глянув — у млині світиться. Я на те світло й прямую (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 17); Швидкість світла; Заломлення світла; * У порівняннях. Офіцер мій був дуже добрий чоловік.. Після тяжкої школи, яку я пройшла у вуйка, він був для мене, як сонячне світло й тепло (Іван Франко, III, 1950, 105); Всенародна шана та любов, Як світло непогасне, осявають могилу Олександра Богомольця (Максим Рильський, III, 1961, 41). ▲Дисперсія світла див. дисперсія; Лампа денного світла див. лампа; Синтез білого світла див. синтез. ♦Виставляти (виставити, подавати, подати) в світліякому кого, що — представляти кого-небудь або показувати щось з певного погляду. Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні. Пишеться це не з бажання виставити свій рід перед світом у перебільшеному вигідному світлі, а в ім'я реалізму (Олександр Довженко, I, 1958, 69);В іншому світлі бачити (розглядатиі т. ін.) — сприймати не так, як раніше. В його голові малювалися тепер картини, яким він колись не надавав значення, вважаючи звичайними, буденними. Зараз же він бачив їх у зовсім іншому світлі, розумів інший зміст (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 397);Кидати (кинути) світло (промінь світла)на що — розкривати, робити ясним, зрозумілим щось. Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим і разом з іншими кине промінь світла на дорогу постать нашого великого кобзаря (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 48); Побачити світло рамп див. рампа;Поставати (постати) в світліякому — сприйматися з певного погляду, певним чином. Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Гарно рятувати людей! (Олесь Гончар, III, 1959, 110);Пошукати удень та ще й з світлом див. пошукати;Проливати (пролити) світло див. проливати;У світлі чого— з позиції чогось, виходячи з певного погляду на кого-, що-небудь. Проходять живі люди [в «Бориславських оповіданнях» І. Франка], ярко [яскраво] змальовані, в світлі тонкого психологічного аналізу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 38).

2. перев. з означ. Освітлення, характерне для певного часу доби. Якби моє життя так зникло непримітно, як зникає вечірнє світло... (Леся Українка, I, 1951, 195); Крізь вузьке вікно скупо проникало денне світло (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 57); // розм. Світанок, схід сонця. — Досиділись мало не до світла, неначе завтра святої (Нечуй-Левицький, II, 1956, 328).

3. Джерело освітлення і пристрій для освітлення в приміщенні та на вулиці. Кинувся Наум, викресав вогню, засвітив світло (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81); — Світла! Світла дайте! — скрикнула [Горпина], — тату! світла! (Марко Вовчок, I, 1955, 68); Увіходить раб, вносить світло (Леся Українка, II, 1951, 345); У Мотузки в хаті й світла в той вечір не світили (Андрій Головко, II, 1957, 168); // Освітлення, яке дають освітлювальні прилади. І на дороги, і на мости, і на караульних, і на світло у холодну, — усе-усе Івга поплатила (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 301); Умови такі: перший тиждень дурно працювати (практика), а потому — 40 крб. в місяць, хата, світло і паливо (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126); // перев. мн., заст. Вогник. Ми тихо стояли, Дивились, як ясно на темному морі Незлічені світла сіяли (Леся Українка, I, 1951, 16); Це одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 338); Росив дощ... Левада — море чорне. А в селі ні одного світла (Мирослав Ірчан, II, 1958, 85).

Палити світло див. палити.

4. Місце, звідки йде освітлення; освітлене місце, освітлений простір. Вона одкусила нитку зубами і одвернулася від сестри, втягаючи нову нитку в голку проти світла (Леся Українка, III, 1952, 746); Якась берізочка заблукана витягається до болю, хоче прорватися до світла (Гнат Хоткевич, II, 1966, 105); Я взяв Сева за руку й підвів його до світла.. — У вас є шрам? — запитав я, закочуючи рукав на його лівій руці (Юрій Яновський, II, 1958, 163).

5. розм. Речовина для освітлення. Ніч не стоїть, а світло коштує (Номис, 1864, № 10922); Каганець почав примеркати: останнє світло в ньому вигорало (Панас Мирний, IV, 1955, 297).

6. жив. Світле місце, світла пляма на картині, що відтворює найінтенсивніше освітлення певної ділянки зображуваного простору. Контрасти світла й тіней; // фото. Поверхня, звернена до джерела світла, а також зображення самих джерел світла.

7. перен. Блиск очей, що з'являється під впливом радісного, світлого почуття; радісний, світлий, ясний вираз обличчя. Дорошенко вловив, як очі її в цю мить ще більше налилися світлом (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 200); // Приємне, радісне почуття. По країні весна пролітає і шумить журавлиним крилом.. Їй у відповідь серце співає, стільки в ньому і світла й тепла! (Володимир Сосюра, II, 1958, 57).

8. чого і без додатка, перен. Те, що робить ясним, зрозумілим навколишній світ; те, що робить радісним, щасливим життя. [Орест:] Ти можеш мені одібрати моє життя, моє щастя, моє світло, але мого кохання не можеш одібрати (Леся Українка, II, 1951, 44); Щира любов до свого краю, освічена світлом науки. та невпинна згага молодих літ послужити йому, — несли Вас добувати ще більшої освіти (Панас Мирний, V, 1955, 415); Світло невмирущої дружби, як той Шевченків «світ ясний, невечірній», осяває з давніх-давен російський і український народи (Максим Рильський, III, 1956, 7); // Уживається як символ істини, розуму, освіти або радості, щастя. — Твій ум.. буде вічно рваться До світла, правди і добра (Іван Франко, XIII, 1954, 271); Розповів [Ганжа-Ганженко], як відроджується життя по школах після деніківщини, як пориваються діти до науки, до світла (Олесь Гончар, II, 1959, 188).

Зображення

x140px

x140px

x140px