Саморуч
Саморуч, нар. Собственноручно. САМОРУ́Ч, присл., розм. Те саме, що власноручно. Хата вбога, образів мало, але піч помальована саморуч (Леся Українка, III, 1952, 717); Мотоцикл доводиться брати й перетягувати через кучугури саморуч (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 228).
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
