Тельбух

Тельбух, -ха, м. чаще во м. ч. тельбухи. Внутренности брюшной полости. Ум. Тельбушо́к. Мнж. 14.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Див. також
4 Джерела та література
5 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

http://sum.in.ua/s/teljbukhy ТЕ́ЛЬБУХИ, ів, мн. (одн. тельбух, а, чол.). Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо). Іванов здер з птаха шкіру, вирвав і викинув геть тельбухи (Іван Багмут, Опов., 1959, 45); Собаки з гарчанням волочать по садку свинячі тельбухи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 328); // зневажл. Про внутрішні органи людини. [Василь:] Дай води напитись. [Лукія:] Хіба так дуже пашить у тельбухах? Напийся (Марко Кропивницький, II, 1958, 117); Лікар, як на біду, прописав йому блювотне. Від цього вивертало геть усі тельбухи (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляна, 1958, 64).

https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D1%83%D1%85 НУ́ТРОЩІмн. (внутрішні органи людини або тварин),СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́розм.;ТЕ́ЛЬБУХИмн.,ПО́ТРУХ[ПО́ТРОХрідше]перев. мн.,БАБЕ́ШКИ мн., діал.,ПО́ДРІБдіал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. - про внутрішні органи людини);БЕ́БЕХИ мн., розм.,БЕ́ЛЬБАХИ[БЕ́ЛЬБУХИ] мн., зневажл.,ПЕЧІНКИ́мн., розм. (звичайно про внутрішні органи людини); ЛІ́ВЕР (нутрощі забитої тварини, що вживаються в їжу). Мені здавалось, що, доки ми доїдемо до станції, у мене, та, певне, і у всіх пасажирів, поодлітають нутрощі (О. Досвітній); Після Покрови знову знайшов [Тодір] біля Синяви свою худобину з виїденою серединою (М. Стельмах); Жандарми позбавили його слуху й скалічили на все життя його нутро (О. Досвітній); Залізла колька у груди [Андрію], вчепився кашель. Печінки вивертало, по ночах ніхто спати не міг (М. Коцюбинський); Пиріжки з лівером. https://uk.worldwidedictionary.org/%D1%82%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B1%D1%83%D1%85 ви́пустити те́льбухи (ба́ндури). — Ой ти, жебраче нещасний! — заревів придушено Жменяк, націлившись вилами палієві на живіт. Я з тебе тельбухи випущу! (М. Томчаній); Кричав Марусяк і грозив, що бандури випустить кожному, хто лиш буде мішатися не в своє діло (Г. Хоткевич).