Цвіріньчук
Словник Грінченка
Цвіріньчук, -ка, м. = Цвіркун. Вх. Пч. II. 27.
Значення слова
ЦВІРКУ́Н - 1)комаха підряду прямокрилих, яка тертям крил створює тріскучі звуки.
Згадки в літературі :
Благаю бога, щоб світало, Мов волі, світу сонця жду. Цвіркун замовкне; зорю б'ють (Тарас Шевченко, II, 1963, 66); Тихо-тихо в хаті. Чути лише цвіркуна за комином (Данило Мордовець, I, 1958, 204); Незабаром з дупла показався чорний цвіркун, на ввесь рот позіхаючи та ногою голову почухуючи (Панас Мирний, IV, 1955, 302);
2)Польова комаха цієї родини; коник.
Згадки в літературі :
В урочистій тиші чулось лиш бухання моря та срібне, мелодійне цвірінькання південного цвіркуна (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 293); Шелестіло колосся, й стомлено співали цвіркуни (Олесь Донченко, IV, 1957, 256); Під вербами співають польові цвіркуни (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 57); Дорослий [степовий] цвіркун пошкоджує тютюн, бавовник, льон, пшеницю, жито, кукурудзу, овочеві культури, горох, сочевицю, квасолю тощо (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 109);
- Образно. — Ей ти, цвіркун! — гукнув він одному з них [стражників] (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 95);
- У порівняннях. — Це вишкварка, а не Оникій! Побіг, неначе його хтось впік гарячим залізом. Нацвірчав повний садок, як цвіркун (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 199);
Розгомонівся Савка один на ввесь коридор, як цвіркун у порожній хаті (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 113).
Ілюстрації
Медіа
[[1]]
