Шкура
Шкура, -ри, ж. 1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. Пошився в собачу шкуру. Ном. № 2910. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. Ном. № 5764. В одну шкуру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Мир. ХРВ. 33. Затялись в одну шкуру: давай рощот! і дав. Мир. ХРВ. 259. 2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. Шкурка, шкурочка.
Зміст
Сучасні словники
ШКУ́РА, и, жін. 1. Зовнішній покрив тіла тварини. Гнідко струснув шкурою, сіпнув і повагом пішов шляхом (Панас Мирний, IV, 1955, 310); Гнат Щербина, казали люди, своєю лапатою рукою крізь шкуру безпомилково відчував силу і кров скотини (Михайло Стельмах, I, 1962, 69); * Образно. Босфор аж затрясся, бо зроду не чув Козацького плачу; застогнав широкий І шкурою, сірий бугай, стрепенув (Тарас Шевченко, I, 1963, 197); Жито зітхає восковою хвилею, котить по своїй шкурі швидку шумливу тінь (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 87);
2. Такий покрив (перев. з шерстю), знятий з убитої тварини. Надумалось воно [ягня] все стадо насмішити: У вовчу шкуру одяглось (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 121); На низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 8); На яблунях висять свіжозідрані бичачі шкури (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 328); В лоно широкого моря полинувши, світла богиня Із глибини принесла нам чотири тюленячі шкури (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 84); — А ти вмієш обробляти шкури на хутро? — спитав поет (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 201); Дужі кожум'яки сиділи під дашками ганків на вулицях і м'яли своїми міцними руками волові шкури (Олександр Довженко, I, 1958, 227); Родина Олесі не зважала на пахощі сирої і квашеної шкури та дубового квасу (Михайло Стельмах, II, 1962, 114). ♦ Вовк в овечій шкурі див. вовк; Ділити шкуру невбитого ведмедя див. ділити.
3. Матеріал, одержаний шляхом хімічної і механічної обробки шкіри деяких тварин (перев. позбавлений шерсті). Як було іде [Юрко] селом у неділю, то випростується сміливо та хвацько, ноги витягує, мов струни, шпорами брязкає, солдатська шапочка на голові, рейтузи обшиті шкурою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 289); Жінки-носійки підіймають на голову чемодани з жовтої шкури (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412); За довгі роки війни він зрідка брався за своє старе ремесло, щоб виготувати собі й сусідам шкури.. на взуття (Михайло Стельмах, II, 1962, 117).
Чортова шкура — те саме, що Чортова шкіра (див. шкіра). Під комірчиною стояв верстат, а біля нього в старому танкістському комбінезоні з «чортової шкури» — хазяїн з виструганою рейкою в руках (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 23).
4. розм. Шкіряний покрив тіла людини; шкіра. Його [Івана] шкура зчорніла та обліпила кості, очі запались ще глибше (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 343); Роман підводився з огню.. Почорніла голова й руки, .. а з їх висіла обгоріла шкура... (Борис Грінченко, II, 1963, 306); Я встиг призвичаїтися до нового хазяїна і його команди, що складалася з людей усіх можливих відтінків шкур і душ (Юрій Яновський, II, 1958, 84).
Іноземний словник
Шкура - skin(з англ.) - the outer protective layer of any plant or animal - зовнішній захисний шар будь-якої рослини або тварини
Ілюстрації
Медіа
Цікаві факти
Шкуру якого звіра використовував Геракл в якості свого єдиного одягу?
У покарання за вбивство синів від Мегари оракул звелів Гераклові відслужити дванадцять років тірінфському царю Еврісфею і зробити десять подвигів за його велінням. Геракл дуже засмутився, не бажаючи служити людині, яка, як він знав, в чому йому поступається, однак, боячись не послухатися свого батька Зевса, віддав себе у владу Еврісфея. Перший подвиг, який Еврісфей велів зробити Гераклові, полягав у тому, щоб убити немейського лева, шкура якого надійно захищала від заліза, бронзи і каменю. Геракл досяг Немеї опівдні і там побачив звіра, який повертався в своє лігво, залитий кров'ю жертв денного полювання. Герой випустив у нього сагайдак стріл, але вони тільки відскакували від товстої шкури. Лев же, позіхаючи, облизувався в передчутті нової жертви. Тоді Геракл удався до меча, але клинок зігнувся, наче був зроблений зі свинцю. Нарешті він змахнув дубиною і завдав такого удару по голові звіра, що лев поплентався до печери, трясучи головою, але не від болю, а лише від дзвону у вухах. Понуро глянувши на розбиту на друзки дубину, Геракл увійшов всередину печери. Знаючи тепер, що чудовиську не може пошкодити ніяка зброя, він схопив лева за шию і величезним зусиллям задушив його руками. Коли він приніс убитого звіра в Мікени, Еврісфей так злякався, що наказав Гераклові надалі не входити в місто, показуючи видобуток перед міськими воротами. Еврісфей навіть спорудив собі в землі бронзовий піфос, куди ховався від Геракла, вважаючи за краще спілкуватися з ним тільки через глашатая Копрея. Шкура немейського лева, надійно захищала, як уже говорилося вище, від заліза, бронзи і каменю, Геракл надалі використовував як плащ - свій єдиний одяг.
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Стиль
Джерела та література
Див. Довідка:Стиль
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{факультет права та міжнародних відносин}}}]]
