Човгати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:29, 10 жовтня 2018; Ooshvachko.ij18 (обговорення • внесок)
Човгати, -гаю, -єш, гл. Шаркать идя, итти медленно. Один батько зараз почує, човгає старими, але міцними ногами до колиски. Левиц. І. 355. Він оддалік ледві човгав за мною. Г. Барв. 397.
Сучасні словники
розм. Іти, ходити повільно, ледве піднімаючи ноги; плестися.
Приклад Розмова стихла, хату сум та туга укрили. Дід одно човга то вздовж, то впоперек своїми босими ногами (Панас Мирний, I, 1954, 286)
Ілюстрації
Див. також
Британські дідусі й бабусі танцюють заради профілактики хвороб
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 347.