Задумливий

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Задумливий, -а, -е. Задумчивый. Левиц. Правда, 1868. 461.

Сучасні словники

ЗАДУМЛИВИЙ, а, е. Який перебуває в задумі, схильний до задуми. Чудний якийсь був він, розказують - мовчазний, задумливий (Тесл., Вибр., 1950, 145); Межею йшла жінка задумлива й діловита (Ю. Янов., V, 1959, 142); * Образно. Синій, задумливий вечір спускався на осінні поля (Цюпа, Назустріч.., 1958, 297); Безмежні широкі степи. Прекрасна Україна в усій своїй задумливій красі (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 141); І жмуриться вікнами наша хатина, І шепче задумливий сад (Мал., Листи.., 1961, 60); // Який виражає задуму, задумливість. Сошенка вразило молоде та задумливе Тарасове обличчя (Мирний, V, 1955, 310); Парубок.. дивиться вслід дівчині невеселим задумливим поглядом (Стельмах, І, 1962, 349); Задумлива усмішка; Задумливі очі.

Ілюстрації

Photoicon.png