Цвірінь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:36, 22 листопада 2018; Avkutsiuk.im18 (обговорення • внесок)
Цвірінь, меж., выражающее крикъ воробья. Черниг., Полт. г.
ЦВІРІ́НЬ, ЦВІРІ́НЬ-ЦВІРІ́НЬ, виг. Звуконаслідування, що означає звук пташиного чи дитячого щебету або цвірінчання цвіркуна. — Весна прийшла! Тепло знайшла! — Кричать дівчатка й хлопчики. — Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь! — Клопочуться горобчики (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 267); І, надимаючись, він [цвіркун] почав: Цвірінь, цвірінь! Якби теплий черінь Та гаряче просо, То спав би я й досі! (Панас Мирний, IV, 1955, 303); Стрибали по пероні горобці. — Цвірінь! Цвірінь! (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 46).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
