Чічка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:20, 16 листопада 2015; Ymkostenko.uk13 (обговорення • внесок)
Чічка, -ки, ж. 1) Цвѣтокъ. Шух. I. 184, 18. На його могилі четверті вже чічки процвітають: і білі, і голубі, і всякі. Федьк. Пов. 44. Ой зацвіла красна чічка. Гол. IV. 489. 2) — жовта = Козельці, Ranunculus. Шух. І. 20. Ум. Чі́чечка. Гол. II. 762. См. Чи́чка.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЧІ́ЧКА, и, жін., діал. Квітка. На дорогах продиралась між камінням трава, а на узбіччях синіли чічки і змагалися синявою з високим небом (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 20); * У порівняннях. — Сей хлопчик був мій одинак... три роки мав... як чічка... (Іван Франко, VII, 1951, 294); Все зелене доокола.. А на тлі цього зеленого моря, мрійних контурів далеких верхів, мов рухливі чічки барвисті, посіялися гуцули й гуцулки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 63).
Іноземні словники
ЯНДЕКС словари
чічка перевод с украинского на русский Существительное ж 1. диал. цветок
Словари и энциклопедии на Академике
Чі́чка: -- дика квітка [14] -- квітка [22,I,IV] -- польова квітка [36] -- «Чічка» (з турецького čičik) пояснено: «квітка», хоч це лише польова, лісова, лугова квітка, тобто така, якаросте дико. Квітка, що не росте дико, на Бойківщині — «ружа». [MО,I] чічка (22, 499) – “квітка”; [ІЦ-2006]
Ілюстрації
|
|
|
